Чую голоси: »Устань«…
Мої товариші підносять мене й підтримують.
Їхні руки віддаляються від мене й я знову сам сиджу та дивлюся перед себе.
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
Ні… це не корч… не корч…
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
Так, так.... це мати з дитиною....
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
Небо й земля забули її так само, як нас…
І гине вона ще страшнішою смертю від нашої, бо мусить дивитися безпомічно, без ради й поради на конання своєї дитини…
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
Здається мені: вона побачила нас…
Чомуж вона стоїть непорушно?
Ні, вона, здається, хоче ворухнутись, але не має вже сили....
Вона з дитиною замерзає....
Може вона слабим, заміраючим голосом прохає рятунку від нас…
Цить!... Слухай!...
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
