Ця сторінка вичитана
Добровський закінчив тут свої думки словами:
»Наше теперішнє страшенне положення — це залізна, невблагана льоґіка і плід злочину нашої душі.
І нема в цій льоґіці ні чутливости ні краси…
Але коли ти, Ніколічу, хочеш умерти сентіментально-естетичною смертю, то на те нема ради.«
»О ні, я не хочу вмірати. Мої родичі, моя…«
»А видиш! Ходиж і поможи принести трупа до вогню«, закликав його Сабо.
»Боже, цього я ніколи не зроблю.«
Тут Сабо глузував:
»3начить, ти хочеш їсти заморожене мясо… Це не зле. Це по модернім гиґієнічним приписам....«
»Ах, ти говориш, як сатана«, затремтів Ніколіч.
Добровський відповів:
»Ну, не хочете ви йти по трупа, то й я не піду.«
Сабо пішов сам.
