Ця сторінка вичитана
Невже ти міркуєш, що твій шлунок сотворений з божеської амброзії, а не з тої самої поганої глини, що мій і кожної другої людини?
О, ти, дітваку!
Подивися на себе й на мене й на всіх товаришів!
Що побачиш?
Правда? Сама шкура й кости!
А хто зїв наше тіло?
Ну, скажи, небоже! Хто?«
»Нужда«, відповів Ніколіч.
»3відкіля нужда?
Чиж нам тут так дуже зле ведеться?
Хіба ти вже забув наш нинішній обід і папіроски?
А свіжий воздух, яким нам тут вільно дихати?...
Це нічо? Як?
Отже я тобі скажу:
Наше тіло пожерли найбільші пани світу: царі і грошовладці, а нам оставили тільки шкуряний мішок із душею і кістьми в середині…
Але це наша власна вина.
Навіщо ми, люде, вбивали людей?
Хто смів нас вести на різню брата?
Чому ми слухали волі темних сил?
