»3а всяку ціну.«
»Але як?«, звучало невимовлене питання.
»Як так, то маємо спосіб… гляньте онтам!«, сказав Сабо й показав рукою на когось.
Очі ішли за пальцями Саба й зупинилися — на трупі Боянія.
Громом ударила в їх мозок якась думка.
Що він думає?
Невжеж мавби труп спасати їм життя?...
Невжеж тіло товариша малоб їм служити за поживу?...
Це страшенне!
Це нечуване!
Найтаніші глибини душі заворушилися проти цієї думки.
|
|
Їм стало ясно, що хотячи врятувати життя, мусять їсти тіло свого товариша.
Виникла жахлива боротьба між духом і тілом. З одного боку стануло страшенне почуття, що вони мусять стати людоїдами, з другого боку інстінкт життя, який у боротьбі не перебірає в засобах. Тут обридження, там розпучливий крик шлунка:
»Дай мені все можливе, а то буде смерть.«
