Сторінка:Осип Турянський. Поза межами болю. 1921.pdf/117

»Я так хочу жити. Не для себе, а для родичів і для науки. Життя таке гарне.« —

Очі Саба блиснули дивно диким огнем. Він дивився на товаришів довгим, задуманим, питаючим поглядом.

Нараз він запитав Ніколіча:

»Чи хочеш дійсно жити?«

»Хочу.«

»Чи всі хочете жити?«

»Всі.«

Ніколіч кинув оком на Штранцінґера й питав шепотом Добровського:

»Чи сліпий також хоче жити?«

»3апитай радше, чи сліпий живе?«… відповів по тихо Добровський. »Його дух не живе вже тут. Він ширяє вже далеко від нас.... поза межами болю.«

»Я не хочу жити«, сказав придушеним, понурим голосом Пшилуський.

Глянули на нього із зачудуванням.

»Чому?«

Відповів лиш: »Не питайте« і знов заслонив свою душу глибокою мовчанкою.

»Чи хочете жити за всяку ціну?« спитав Сабо.