Ця сторінка вичитана
На ній повно світла і всього, чого дитяча душа забажає....
|
|
Вся родина стоїть довкола ялинки…
Я, обшарпаний, знуждований, окрівавлений, більше труп, чим людина, підходжу нишком, тихесенько на пальцях під вікно й дивлюся в середину....
Моя дружина щось говорить до дитини, бере її за ручку й усміхається легенько…
Тінь задуми лягає на її чоло…
Може вона в цій хвилині згадує мене?...
|
|
Дитина дивиться матері довго в вічі й питає її:
»Мамо, чому тата тут нема? Я так хочу, щоб тато навчив мене колядувати:
»Христос родився«…
Щось мною струснуло, як буря слабенькою висохлою билинкою на замерзлому степу....
»Сину мій!«…
Хапаюсь руками віконниці, щоб не впасти....
|
|
