воєнний доставець, ти гієно, ти, що з воєнного горя, з крови, з трупів, нужди селян і робітників, з болю вдів і сиріт згоропашив собі міліоновий маєточок. Я повинен тебе роздерти своїми зубами; на жаль я не можу устромити тебе в мої уста, бо ти мені занадто — смердиш…«
Після тих слів зімняв банкнот у маленький вузлик, обернувся й кинув його в дебру.
Тримаючи перед собою нову тисячкоронівку Сабо говорив:
»Ви, всечесніший пане Черевайку й достойнику, належите до тих, які з очима, все зверненими до неба, просто підтюпцем у пекло чимчикують… Ви з проповідниці загрівали людей до різні брата. Що мені з вами почати, Високопреподобний Отче? З вами треба поводитися набожно, як слід такому православному католикові, як я.«
Сабо завернув очі і глянув з великою набожністю на чорне небо.
Опісля взяв обережно банкнот кінцями пальців лівої руки, а правою рукою давав паперові кулаком удар за ударом, доки папір не розлетівся і всі кусники не впали на землю.
