чинився до того, щоби зробити з усього світу страшенну різницю! В імени міліонів зарізаних вами людей засуджується вас оцим на смерть.«
Сабо взяв один кінець банкноту в уста й роздирав його зубами й пальцями на дрібні кусники, котрі падали на його брудний плащ.
Підчас того, як він випльовував шматки паперу, що лишилися в його устах, Добровський сміявся до нього словами:
»3 тебе моторний козак, Сабо. Твій гнів і твоя роль як найвищий трибунал дають мені справжню душевну насолоду. Але зберігай справедливість навіть супроти найнищих злочинців.«
Тут Добровський перейшов з товарисько-глумливого тону в пародично-патетичний і сказав далі:
»3 цієї причини прошу Вас, пане Судде Сабо, понехати супроти своїх делінквентів Ваше високошанібне плювання…«
Сабо вже тримав перед, очима другу тисячкоронівку і питав насмішкувато:
»А це що знов за один, із яким тепер маю честь?«
