Сторінка:Орест Авдикович. Моя популярність та иньші оповіданя. 1905.pdf/93

Цю сторінку схвалено

Плачуть над гробом цвинтарної пустки білі тїни…

До тихого сну лїтньої ночи колише вітер дрібне листє, несе з росою тужливої мельодії жалібні звуки… останнї акорди… похоронної піснї…