і гукнув на Грицька.
— Гетьта! — крикнув Грицько, посміхнувся, а рівночасно Коструба вхопив за задні колеса і… одним махом видобув важенну брику з ями.
— Ну! не поскупив тобі Бог сили, — аж ахнув Скобенко.
— Звісно, колода! — проворчав Коструба і знову зліз у сіно воза.
Подорожні поїхали далі. Година за годиною минали, але подорожні не ставали на попас. По якомусь часі коні охляли видко до решти.
— Здається, не доїдемо нині! — замітив молодець на коні, — пройдеться ночувати у лісі.
— Що ж робити, боярине, не вперше нам! Божа воля ще пуще боярської! — відповів Грицько. — Нічого нам і спішитись. Тут на київському Поліссі ні Татар, ні опришків нема, а до Ляхів далеко.
— До Ляхів? — То Ляхи такий поганий народ? — спитав цікаво молодий боярин.
— Наче б ні! ось я з Перемишля, знаю їх гаразд. Вони там розсілися, наче у себе вдома, то ми їх уже знаємо.
— Мій покійний батько бував на Поділлі та розказував мені не раз про Ляхів, але казав, що то усе бояри, і то куди ліпші наших.
Грицько засміявся тихо.
— Ба ті, що їх показували покійному бояринові у Тернополі або Кам'янці, були певно великі пани, але се тільки золота бляха на порохнявому щиті. Удар топором, золото розлетиться, а порохно повилазить. Від коли стали Ляхи панами у Галицькій землі, годі ніччю показатися на самітній дорозі. То вельми лукаві та фальшиві люди!
Молодяк слухав слів свойого пахолка, але видко не прив'язував до них ваги, бо се були слова про невидану та незнану річ. Тому кивнув тільки головою.
— Поїдемо до дядька Михайла на Волинь, то він нам покаже Ляхів, — відповів, — покаже і таких, яких показували батькові, і яких бачив ти. Хоч що правда, що вони нам?
— Думаєш, боярине, що нічого? Дай Боже, але мені ввижається, що ні! У нас…
— Що ж ви, холопи, знаєте про Ляхів та бояр! — засміявся хлопець. — Я боярин, а небагато про се чув, що ж доперва ви, смерди!
Грицько усміхнувся.
— У сьому то й біда, що мало хто знає, що смерди думають і гадають, — докинув півголосом і замовк.
Між тим віз виїхав на невеличку прогалину, серед якої ріс височенний, простий мов стріла ясень. Темно-
