неї та поглядів на воді крівавих відблесків, якими займався передше.
Через хвилину приглядалася йому старуха та стежила зором, за чим глядять його очі у краєвиді і легкий усміх промайнув по зівялих губах.
— Гей! — знаю я, молодче, чого тобі захотілося, знаю, знаю! Коли бачу, як гуляють твої очі по просторах, то так начеб ти сказав мині: „Туди, ген, у даль несеться моя думка, не задержить мене пахуча молодим тілом тепла постіль!“ Тобі діла захочується, може ні?
Андрійко зі зачудування аж зірвався. Справді, Горпина відгадала найтайніші його гадки швидче, чим він сам міг собі їх усвідомити. А старуха говорила далі:
— Ніхто, не стане орати мечем, сіяти щитом, у шоломі сажать курий, ніхто жеребцем не возить води, а лицар не на те носить пояс, щоби бабіти при жінці.
— Ох! — вирвалося в Андрійка. — Яб давно уже поїхав зладити домівку для неї у свойому посіллі, та тепер годі!
— Годі?
Бистро глянула старуха на молодця, наче не розузуміючи гаразд його слів… Нагло якийсь огоньок засвітив у її мутніх очах.
— Чому годі? Ти їдь, лицарю, — казала, — я сама збережу твою кралю від гніву Кердеєвича, якби знечевя появився, я збрешу, уйму зо два місяці, вигадаю недугу й не допущу, щоби він забрав її відсіля. Вона твоя тілом і душею і я збережу тобі її, хочби тому, що ти освободиш мойого Грицька від неї…
Андрійко наче в сонце глянув. Кинувся дякувати бабусі, але вона покректуючи, пошкандибала домів, а за нею пішов і він.
Першим, що замітив при повороті був невеличкий човен, який холітався на водах пристані.
— Хтоб то міг бути? — питав себе і прожогом ускочив у хату. У їдальній кімнаті сиділа Офка зі заплаканими очима, а біля неї гарно одітий, невеличкий собою, худощавий муж у півпанцирі, з мечем при боці, — Грицько Кознар.
Звіталися, а вслід за сим Офка вийшла.
— Ти говорив із нею? — спитав Андрійко.
— Так, говорив і з дива зійти не можу, як могли ви так змінити за пів року сю преславну Офку з Луцька. Все таки не надіявся я, щоби Юрша…
— Ах, я не Юрша, я звичайний собі когут, який брався літати, гадаючи, що він орел. А він міжтим тільки когут і в курнику йому місце при курочці та курятах.
