Свитригайлом та про завзяту війну на Поділлі та в Галичині. На Стрітення мав відбутися зїзд для обговорення умов вічного мира.
Десь у марті вперве відізвалося в серці Андрійка щось ніби докір освісти, ніби жаль за сим, що покинув був осінню. Правда! Його змагання, як і змагання багато, багато других мужів розбилися об холодну стіну великокняжої тупости та злої волі його дорадників, але все таки… чи людина живе тільки любвою? Не втерпів і запитав Офку про її гадку.
— О так! — відповіла з поспіхом, наче бояла ся, що коханкові прийде якась друга гадка, — так, людина живе тільки любвою… і надією…
— Надією? — спитав молодець, — якеж добро жде нас після сеї чари несказаного блага, яку випиваємо що дня обоє?
Офка всміхнулася якось загадково, на її личку зацвів сильний румянець, а очі чомусьто устромилися в землю.
— Так, Андрію! Зразу надіємось усміху, ніжної ласки, відтак безтямної роскоші любовних ночий, а вкінці… материнства…
— Офко! — закликав Андрійко, зриваючися із місця.
З тихим хлипанням припала жінка до його груди.
— Я вже від осені знаю, що… та я боялася, що ти мене перестанеш любити. Аж тепер кажу тобі се, щоби ти знав, що в мені під серцем застав від тебе… та щоб ти не кинув мене.
— Я, тебе? Зірничко моя! То ти справді гадаєш, шо я мігби се вчинити?
—Він обняв її, мов мати обіймає розжалену дитинку та пригорнув до груди, паче могутніми раменами бажав закрити її від горя та небезпек. А вона підняла поблідле личко горі і прошептала:
— Ох, ти будеш мусів те вчинити, бо прецінь ми вже не самі, нам треба власної хати та посілля. Кердеєвич…
— Так, се правда! — сказав, — їхати треба, та тільки не надовго. Заки пожовкне листячко осінню, верну та заберу вас відсіля, ген у степи на південь, у круті балки в зелені байраки в широкий, вольний світ!
Одначе лекше було пообіцяти ніж справді покинути Незвище. В кілька днів опісля надійшов від Кердеєвича лист, у якому сповіщував Офку, що важко ранений у боротьбі з князем Олександром, якого ватага напала на нього в Лопатині. Лист привіз із Пинська купець, який доставляв заразом у Незвище потрібні Офці харчі, вино, футра та прочу куплю. Він розказував про бої на Волині, про завзяття обох сторін та про невдоволення литовського бо-
