сього останнього удару й відступить від наміченого подружжя. На диво, сам її коханок прохав її сього не робити, бо мовляв, так як є, краще буде й на будуче. Обманути „божевільного старцуна“ не велика штука, а під широкими полами його боярської киреї доволі буде місця і для двох, не то для одного. Офка вперве скривила тоді душею, обманюючи Кердеєвича, а коли по тижневі любовник виїхав і пропав десь на заході, вона поволі привикла до своєї ролі жінки біля нелюбого, та ангельськи доброго чоловіка.
Дальше оповідання перервала служниця, яку Офка держала намість Марини, бліде шіснацятьлітнє дівчатко зі синіми, мов фіялочки очима та сумним личком. Вона доложила, що обід на столі й обоє подалися у кімнату.
Нутро дворища було уладжене вельми виставно. Усі стіни вкривали дорогі узористі обиття, спроваджені з Італії, зарівно як і важкі опони та занавіси при вікнах та дверях. На столі пишалася чудова срібна застава, богато золочена та різблена у всілякі взірці. Наче живі звисали з беріжків підносів та поставників цвіти, виноград, колосся, або мязисті фіґури жінок та мужів, сплетені в дивовижні ґрупи. У кождому такому творі західнього мистецтва слідно було любов до краси людського тіла у його найвищому розцвіті, та свобідне бажання зірвати окови божкарсько-облудного середновіччя. Пророче почування мистців відкидало замарану безліч потайними гріхами, подерту жорстокими вибухами пристрасти, білу пелену брехливої невинности, а зпід неї вискалила до нього зуби бестія. Мистець усміхнувся, погладив її по кудлатій голові і підняв з пониження, пороху, гнилі до висоти людини, а її первісні, живлові пориви до висоти гідного людини стремління. Осьтак повстало відродження штук, яке швидко найшло у невичерпаній скарбниці старинности, взірці та оправдання. Твори сеї нової штуки поволі тільки находили признання у зіпсутій і варварській Польщі та на византійсько-монгольському сході. Зате найшли вони у декого сильно розвинений змисл для природи та простодушність, властиві руському народові. Ось чому й не завагався Кердеєвич прикрасити гніздочка своєї кралі саме сими першими відчитками нового мистецтва.
Підчас обіду старостиха й Андрійко їли небогато, зате живо розмовляли дальше. З природи річи на чергу прийшли великі події, які розгривалися в останніх роках володіння Витовта. У всіх сих подіях брала Офка визначну участь. Вона перетягнула чоловіка поміж перевертнів, вона облекшувала Зарембі його діяльність та звідомлювала польські круги про замисли та затії самостійників. На закид Андрійка, що се не було гарно, потрясла гордо головкою, аж розсипалися її кучері по лебединій шиї.
