Запала ніч, обложенці перестали стріляти, але при шопах не вгавала праця. При крівавому сяєві смолоскипів на возах і на плечах челядь довозила знадібя до засипування рова.
Коли другої днини пітьма уступила перед розсвітом, показалося, що уся праця Поляків була безуспішна. Вода, виперта всипаною землею та камінням не сплила до Стиру, тільки розлилася по Підзамчі. Стало очевидним, що требаби хиба два місяці часу, щоби засипати рів, та переждати, доки не спливе, або не висохне вода. Між Поляками чуть було оклики невдоволення та зачудування. Челядь бездільно бродила по болоті, а воєнні шопи виглядали паче сільські хати підчас повені. Луцькі ратники швидко збагнули в чому річ і стали голосно реготатися з панів, які навіть тільки глуздів не мають, що жаба або ворона.
Горностай не розумів притику і поспитав Саву, а сей пояснив.
— Бачите, боярине, жаба вміє по болоті мандрувати, а пан хочби й який не втне сеї штуки.
— Ага! ну, а ворона!
Старий засміявся.
— Кажуть, що ворона бажала води, а тут не було ніде, тільки в мисчині, до якої годі її було досягнути. Тоді вона досі носила камінці та кидала в мисчину, доки вода не підійшла й вона не напилася. Так і Поляки досі сипали землю в воду, доки вода не розлилася по таборі.
— А щож Поляки сьому винні? Прецінь в околиці нема тільки каміння, щоби висипати греблю через рів.
— Але є ліс і можна набити палів, переплести, а тоді вже сипати. А так вода зполоскала усе, що насипали, а сама виступила з берегів.
Безрадно стояли над водою товпи польських ратників та лицарства, вкінці німецькі майстри придумали покопати рівчаки. Челядь ухопила за заступи і вкоротці стала вода спливати з Підзамча до Стиру.
Коли в полуднє вийшов на стіну Юрша, води в таборі вже не було. Остало зате болото, по якому бродила челядь, носячи до шіп бальки та пруття. Сим разом майстри звязували бальки у великі крати, які намагалися спустити на воду рова. Замкові метавки скрипіли раз-у-раз, стріли та каміння летіли дощем на робітників і трупи падали густо. Позаяк одначе усю роботу викінчувано поза шопами, а тільки при спусканні крат на воду обложники були виставлені на стріли зі замку, тому підприняття доведено таки до кінця. До вечера шість крат плавало по воді і Юрша видав приказ пильнувати всю ніч цілої оборонної лінії.
— До завтра, — пояснював Андрійкові, — вони виповнять сі крати пруттям та дошками, а ранком підуть на
