рілої каменюки, яка торощила все, що ставало її в дорозі, а пекольний гук потрясав душею навіть найхоробріщих. Бо й що значила хоробрість та відвага супроти скаженого розгону кулі? Справді, пекольною є сила порохового вибуху, а чорт прошептав монахові Бертольдові тайну чорного винаходу!
Станули шопи, а в тій самій мірі, у якій слабла відвага у обложників, росли захват та самопевність у обложенців і голосний оклик супровожав обі кулі на їх погубному лету.
— За високо! — проворчав міжтим пушкар і став вбивати глубше деревляний клин між зад гармати а задню основу санів, щоби сим обнизитн висоту дула. Міжтим помічники витерли дуло щіткою, замоченою в милинню, всипали у задню, вузчу часть гармати мішочок пороху та приткали його клоччям. Пушкар розчистив отвір запалу, а відтак знову прикрутив старанно передню, ширшу половину гармати до задньої. Прикрутивши, вложив камяну кулю в дуло, а помічники підоймами підсунули санки знову до передньої рами.
— Готово! — гукнув пушкар.
— Готово! — відгукнувкя другий.
Оба похилилися над дулами, виглядаючи ціли, бо на боки не можна було звертати дула, хиба з усім деревляним ложем. Бували вправді і малі гарматки на деревляних кружках, але вони були мало що більші від ручних кулєврін і тому Витовт не вважав доцільним придбати їх для луцького замку. Доволі було зате метавок, які мотузяними пружинами кидали каміння та бальки на ворога.
— Пали! — приказав воєвода.
Знову загуділи спіжеві гирла і сим разом одна з куль попала в крівлю шопи. Затріщало вязання, продерлися шкіри і куля впала до середини. Одначе шкіра та дерево спішили її розгін і вона не розірвала шопи, тільки вибила діру і вбила двох людий у середині. Наче щипавки — кірчики з дупла, вибігли, з шопи всі, що в ній були і розбіглися по других шопах із окликами трівоги.
Втім від сторони Луцька показалося кількох їздців, а в одному з них пізнав Андрійко Зарембу. Їздці наблизилися до тікаючих, а по хвилі усі шопи з виїмком влученої посунули вперед. А тоді по раз третій загуділи гармати. Знову влучила куля одної гармати стоячу шопу. Діра в даху збільшилася значно, підчас коли друга куля просвистала безуспішно. Пушкарі вичистили гармати, але вже не стріляли.
— На нині доволі! Більше годі зробити! — сказав один, а другий додав:
