— Зажду, дитинко, зажду! — усміхнувся хлопець, а не знать чому до очей стали тиснутися непрохані сльози, так що ледве опанувався.
Саме тоді, коли Андрійко слухав казки про Івана царевича, у світлиці старого княжого дворища сидів Іван Ніс, а перед ним стояв Коструба, зложивши руки на грудях. Побіч нього на беріжку дубової лави, згорбившись, з ліктями на колінах, сидів Грицько. Усі три мовчали. На лиці боярина було видно подражнення, а на лицях обох хлопців — щось, якби злість та завзяття. Довго сидів князь при столі, оперши голову на руки, вкінці підняв її і глянув бистро у лице Коструби, неначе бажаючи відкрити у ньому якусь непоказану скриту гадку.
— То значить, — сказав спровола, — що князі Глинські убили старого Юршу?
— Так, боярине! — відповів Коструба.
— Хто бачив?
— Я! — обізвався Грицько, піднявши руку. — Прісягну на хрест!
— Ну, гаразд, одначе я з вашого оповідання дізнався тільки, що князів прогнали вічевики зі збору, але все-таки не знаю, чому і за що? Відкиж взялася така злість на старого Юршу, що вони наважилися убити його з засідки, мов опришки?
— Я був на вічу, то й знаю! — пояснив Грицько. — Блаженної пам’яти боярин розказував вічевикам про короля Ягайла та Ляхів у галицькій землі, які, мовляв, завзялися загорнути усе велике князівство під свою руку. На вічу було саме дрібне боярство з пограниччя, путні бояри, дещо міщан та до пів сотки свобідних кметів. З панів були панове Воловичі, старий князь Василь Звягельський, оба князі Глинські та кілька інших. Ніхто зразу не дуже то і слухав слів боярина, аж коли почули, як король відібрав у Перемишлі церков від православних, а містам дає німецьке право, щоби їх відчужити від рідної віри і наповнити німцями та жидами. Аж тоді заворушилися дещо люди і стали вигукувати, що великий князь Вітовт не пустить лядської крови у князівство.
На се встав князь Звягельський і нагадав, як то великий князь Вітовт попроганяв усіх більших князів із їх волостий, а всюди прислав або других князів, або своїх тисяцьких. "А що буде, як по Вітовті уся Литва верне під короля, Бог знає!" — докінчив. Тоді боярин Василь встав і сказав, що усі князі, бояри і кметі повинні приготовитися і зібратися до купи в усій руській землі та не пустити лядських новин із-за...
