64
дверий по другій сторонї, а за ним подали ся туди й оба молодцї. Але на вид, який показав ся їх очам, скрикнули оба і стали па порозї, хоч і навикли були вже до гидких та страшних видів.
У кімнатї видко було слїди страшного спустошеня. Вікна виломано, стїни подїравлено та порубано сокирою. Видко хтось здирав сукно, яким була вибита кімната. По серединї на поломаному стільци стояло кілька поломаних свічок, а при них лежала купа мерви. На сїй соломі валяв ся серед роїв мух нагий, обдертий труп пана Залушковського. Лице було ще набренїле від удару гайдука. Широко отверті очи глядїли стовпом, а з відчиненого рота текла піна. На чолї й на ґруди виднїли дві рани від великих, півгакових куль. Члени тїла повигинано, покривлено, та поломано при здираню одежі, а на правій руцї бракло двох пальцїв. Їх обтяли грабіжники, щоби лекше поздіймати перстенї.
Сусїдні двері були замкнені, а в них було мале віконце.
На пана Бялоскурського не зробив сей гидкий та страшний вид нїякого вражіня. Він рівнодушно минув трупа і звернув ся до замкнених дверий. Та в сїй хвилї появило ся у віконци дуло пістоля, у кімнатї грянув вистріл, а в слїд за сим почув ся жіночий голос.
— То се ти, нужденнику, злодїю, „парріцідо“,[1] проклятий? А щоб тебе чорти тягали, щоб морова зараза зажерла тебе із усїми твоїми…
Але пан Бялоскурський не слухав побожних бажань, тілько вискочив із диму, що його окружав й утїк із кімнати. Був блїдий і тряс ся з переляку.
З погордою глянули на нього Юрко й Іван та пішли за ним до сїний.
— А то hic mulier![2] — сказав у кінци, відсапуючи пан Бялоскурський.
— Видко не бажає собі опіки вашої милости та незадоволена з сього, що її майно здепоновано[3] в нас, — замітив Іван холоднокровно.
— Ат! деменція[4] в сеї єймостї цїлковита. Треба буде віддати справу Івашкови. Він уже розмовить ся з нею як слїд.
І не стидаючись зовсїм своєї трусливости, пішов Бялоскурський кінчати справу з Рамбултом, а оба молодцї лишили ся в сїнях.
Знадвору долїтав рев пяних голосів, які гомонїли довкола бочок з горівкою та медом. Там уже йшла забава, танець та спів, в яких брали участь навіть пахолки пана Залушковського. З другої кімнати почував ся регіт пана Бялоскурського, який пактував із Рамбултом, у товаристві двох своїх сабатів. За хвилю крізь двері війшов Івашко та кільканацять
