Ця сторінка вичитана
16
В тій хвилї на уста Жида виступила кров і він замовк. Тодї Івашко потягнув за курок… Почув ся хряст розторощеної кости, все тїло звинуло ся мов тїло щупака, що хоче вискочити з кипятку, а з уст разом із кровю вирвав ся нелюдський крик. У крику тому почувало ся слово „так“.
Івашко встав.
— Шпігун признав ся! — сказав спокійно. — Обмийте Жида водою, дайте йому лахи, та викиньте за браму, щоби тут пси його не заїли. Добраніч вашмостям!
І обтерши нагайку об одїж Жида, взяв пістоль і колїсце, відкотив рукав і пішов спати.
