104
нїцького при правій сторонї стола. Він був бач полковником, старим слугою дому Жулкевських і мав чимале майно.
Ксьондз біскуп дав знак і патер Тхожевський прочитав коротку молитву по латинськи своїм ангельським голосом, а опісля засїли всї до стола. Рівночасно отворила ся решітка креденсу і юрба пахолків внесла безлїч ріжних полумисків, наложених у кухнї стравами.
Була се перша черга, яка мала побудити апетит шляхти. Складала ся вона з ріжного рода мясива з ріжнобарвними підливками. У всїх стравах було чимало дорогого коріня й соли так, що на цїлому столї не було нї одної сільнички. Одно мясиво у шафрановій підливцї мало жовту краску, инші підливки закрашено вишневим соком на червоно, повилом на чорно, але найбільше любила шляхта сїру підливку з цибулї[1]. Всї ті ріжнобарвні страви були вправдї зовсїм прості, але за те столи аж угинали ся під ними. Тут і там на столї видко було тертий хрін з оцтом, капусту зі солониною, кашу або галушки з білої муки.
На даний знак приступило девять крайчих і стали краяти мясиво на менші куснї. Всї по черзї накладали собі до вподоби на тарілки страву і поїдали лакомо. За панами стояли їх ренкодайні та слуги і ждали на відпадки панської вечері. Підчаші ходили зі збанками й наливали пиво. Гостї приняли ся за їду і в коротцї з гір мясива не остало нїчогісїнько. Чого не зїли пани, те доїдали слуги. Поївши дещо, докладав пан із полумиска до своїх недоїдків іще декілька свіжих куснїв і подавав слугам, а сї розривали їх між себе в мить, не без штовханцїв та сварки. Одначе се не спинювало панів нї трохи й тарілка за тарілкою мандрувала зі стола в кути салї, звідки почувало ся голосне плямканє ренкодайних, що смачно заїдали.
Коли не стало першої страви, слуги зняли перший обрус, а на столї появила ся друга черга — печеня. На величезних полумисках лежали цїлі чвертки волів, телят, баранів, вепрів, цїлі стоси гусий, качок, курок, курят, а побіч сього всяка дичина, як оленї, серни, заяцї, куропатви, перепілки, жайворонки, журавлї. Найбільше пожаданим був кабан зі свербиусом та пава, подана на стіл у свойому нарядї блискучого піря. До печенї подано ріжну холодну ярину з оцтом та цибулею і тертий горох зі солониною. Напослїд принесли слуги пироги зі сиром, паленицї з медом і маковим молоком, гречану лемішку та инші мучні й солодкі страви. Усїх тих страв було доволї, то значить так богато, що кождий міг не лише наїсти ся, але й наповнити живіт аж по горло.
Кождий добував власного ножа і помагав собі пальцями й зубами. Великі куснї мяса счезали у широких челюстях панів, та ще ширших служби. Сї ренкодайні і слуги були просто ненаситні й цїлі воли счезали зі стола мов від чарів. Але видко, що з дебільшого заспокоєно голод, бо тут і там почувало ся
- ↑ так званий gąszcz.
