Сторінка:Опільський Ю. Золотий лев (Краків, 1941).djvu/80

Цю сторінку схвалено

вість важніші від людських ворожнеч. Де ж твій свідок?

Ярослав підняв руку і на цей знак зпоміж чабрівських ратників виїхав у блискучому наряді Ахмат. Він зіскочив з коня, став на коліно перед королем і поклав до його стіп свою криву шаблю.

Усі аж ахнули. Боярин занімів і був би впав, якби не піддержали його ззаду. Сам Данило не міг із дива вийти.

— Аж так? — заговорив до себе нишком. — Хто ти? — спитав голосно.

— Я Ахмат-бей, баскак Куремси.

— Чи годишся бути свідком у справі Ярослава Судиславича?

— Так!

— Він тобі друг?

— Ні, він ворог, найбільший і найнебезпечніший з усіх, яких маю. Він побив мене й моїх!

— То чому ж ти берешся свідчити?

— Бо він лицар, що має в серці благородність і по його боці правда! Я можу ворогувати з ним, та він противник чесний. Він повірив моєму слову, не взяв моєї власности, а поступив тільки так, як кожний, хто береже вірности своєму володареві.

— Що ж знаєш ти про його вчинки та про замисли боярина?

— Знаю все й не замовчу нічого. Після того, що почув тут, нема в мене ніяких сумнівів.

 

81