Як лише ратники дірвалися до возів і розглянули скарби баскака, вмить кинулися забірати собі їх та зброю. Було її чимало, бо охорону валки доручили найкраще озброєним по сотнях вибраним татарам. Були між зброєю цінні кинджали, сагайдаки, шаблі, а на собі мав не один дорогу запинку, кожух, пояс, тощо. Тимто збирання зброї швидко перейшло у звичайну грабіж і тільки за допомогою кількох статечніших господарів удалося Ярославові вгамувати жадобу наживи у молодиків. Усю здобичу навантажено на гарби, половлено сполоханих коней і вся ватага рушила з місця. Спереду їхали ратники, за ними гарби із здобиччю, на кінці Ярослав, Ігор і Ахмат, привязаний ремінням до кульбаки. За ними на шляху лишилися тільки трупи…
За той час, доки ратники Ярослава справлялися з усім, баскак устиг повернути собі внутрішню рівновагу й умить зрозумів, що йому самому не грозить небезпека. Тому рішився на дві речі. По-перше бажав довідатися, яким світом могли покірні досі „татарські люди”
53
