Цареві та Гарміоні підвели коні і вмить уся дружина царя зібралася біля юрти, а там і поїхала через табор туди, де плив Борістен та вершилася могила Санаґа. До дружини Ойтозіра разураз прилучувалися сі Сколоти, які успіли вже повечеряти і швидко зібралося довкола царської пари кількасот комонників та комонниць. Сі останні сиділи на конях по мужеськи так справно, як і мужі. У зборі панувало мовчання і чути було тільки брязк упряжі і збруї та тупіт коней. Мовчав і Ойтозірос, на якого чолі красувався діядем Санаґа, а Гарміоне, одягнена у синю, богато золотом нашивану скитську ношу, вся аж горіла з цікавости, що то саме бажає її показати Ойтозірос.
Аж ось і доїхали. Далеко від табору над рікою горіли великі огні, накладені з дров, які весняною порою наносила ріка з Гілєї. При сих кострах видко було гору викопаної землі, а біля неї глубоку, чотирокутню яму. З дещо отесаного каміння збудовано серед неї гробівницю, покриту сильною кришею. Не була вона велика, але Спадакес, як неправний володар, не міг мати більшої. Побіч ями, на низкому ложі покоїлося очищене з внутренностий, наповнене пахущим зіллям та обтягнене воском тіло Спадака. На ньому була богато золотом нашивана одежа, але не було царських відзнак, скиптра та вінця, тільки збруя і дорогоціннощі. Біля тіла плакали й заводили жінки та наложниці погибшого, а було їх кільканацять. З другого боку держали конюхи улюбленого коня Спадака, який спинався, форкав, пручався та світив білками великих, від переляку одичілих очий. Цілий ряд других коний стояв неоподалік, а при ньому кільканацять пастухів під вартою цілої ватаги оружних Скитів. Товпа народу з околичних осілих сіл та чотирох таборів окружала могилу, тіло Спадака, жінки та коні густим перстенем.
Коли появився цар, підїхали до нього сейчас усі князі Сколотів і віддали йому поклін, а Октамазадес як найстарший між ними спитав:
— Великий царю, лице Мітри-Ойтосура! Ти позволив похоронити по закону сього, хто піднімав меч на твою святу голову. Безмежня твоя великодушність ласкою заплатила за зло. Позвольжеж розпочати святий обряд!
— Начинайте! — відповів Ойтозірос. — Віддайте Апії се, що з неї вийшло, похороніть минуле, щоби буйно розцвіло майбутнє на славу та радість богів та людий!
— На славу і тобі царю! — хором відповіли Сколоти.
З круга виступило трйох мужів. Один у білій одежі, другий у червоній, третій у чорній. Всі мали на головах вінці з трав та цвітів, а в руках один мав ніж, другий зелізний обруч зі шрубою, а третій меч. Були се жреці, які мали довершити обряду.
