Ойтозірос здійняв сагайдак Спадака з одвірка хати, а привісив свій. Але даром ждала Гарміоне вечером його приходу. Тільки старий Октамазадес прийшов спитати, чи її чого не треба, а там і він вийшов.
Сколоти пристроїли її кімнатку усім, що найшли у скарбниці Аґатоніка, а коврів та опон дістали з найблизчого села хліборобів. Одначе сим разом самітно тільки слухала Гарміоне пісень соловіїв та самітньою найшов її солодкий Онейрос.
Другої днини підвели її коня і Гарміоне побачила себе на чолі двохсот Сколотів у високих шапках, червоних плащах, з довгими списами, на яких маяли шкірки з волоссям, позривані з голов побитих ворогів. Їздці співали дорогою походні пісні, показували всілякі штуки на конях, удавали напад та оборону, словом старалися скоротити її час подорожі. Під вечір заїхали у край степовий, филистий, у якому були могили давних царів. По тому боці лежав Ґерргос, околиця, у якій перебував царський двір. Туди зїздилися також деколи князі-намісники царя від Калліпідів, Алязонів, Аґатірсів, Скитів-орачів та кочевиків. Над Борістеном на рівнині вже здалека доглянула Гарміоне картину, яка була вельми схожа на вигляд атенської аґори у торговий день, тільки о много більша й богатша людьми та красками.
На широкій рівнині над рікою видніло наче чотири села, чотири табори скитських племен Авхатів, Катіярів, Траспіїв та Паралятів. Складалися вони з безлічі войлокових буд на колесах із занавісою ззаду, а віконцем зпереду. За ними, кожда про себе окремо, паслися величезні череди волів, коров, кіз та овець, а далеко на овиді показувалися бистроногі табуни невеличких, але палких та витревалих скитських коний. Біля черед та возів роїлося від їздців у довгих плащах зі списами та арканами, рабів у сірій полотняній, або шкіряній одежі та жінок у ярко червоних хустинах та барвистих строях. Посередині між таборами, окружений також рядом возів, був осідок царя: пять просторих стіжкуватих войлокових юрт із золотими верхами. Тут жив давніще цар із жінками та дітьми, тут переховував свої скарби, тут жили також підчас дорічніх зїздів князі чотирох племен Сколотів та намісники других скитських народів.
Човнами переїхала Гарміоне з дружиною на той бік ріки, а під вечір вїхала у табор, де приняв її Ойтозірос, цар, якого імя є імям бога сонця. З цікавістю приглядалися її жінки Сколотів, темнолиці, кароокі красавиці, стрійні в богаті намиста та узірчаті, богато золотом нашивані одяги. Вони гляділи на прибувшу без ненависти, бач минулися вже часи Анахарзіса та Скіллоса й ніхто не гір-
