— Ха! ха! — засміялася Гарміоне. — Батько поїхавби разом із нами. Моя домівка в Атенах куди краща за вашу, а моє майно в десятеро більше ніж ваші скитські достатки. Не золотом, ні його посвятою не добудеш мене, а тільки щирістю, правдою твойого кохання…
— На Ахіля, батька хоробрости! Чим її тобі доказати?
— Ділом! — відповіла дівчина і вийшла, докинувши попередно на погасаючу ватру сухих дров.
Ні в сих, ні в тих слідував за нею Трофіос. Чого властиво бажала від нього дівчина? Діл? Яких діл? Чи мав узяти її силою, чи ніжністю? Чи мав прохати посередництва батька? — Чи вона любить Ойтозіра, чи його, чи кого третього?
Вкінці рішився розказати усе батькові.
Аґатонікос налякався зразу, почувши, які наміри має його син. Надило його одначе велике майно Гарміони, дім у Атенах, кораблі та винниці. Одначе блідий жах обхоплював його на спомин Ойтозіра. Двічі зраджений царевич Скитів не дарує йому і смерть у нечуваних муках буде його заплатою… Хоч щоправда, золото блестить як лучі Геліоса, розсипані по хвилям…
— Слухай, Трофіє! — сказав вкінці, — якщо вдасться тобі здобути прихильність Гарміони, блеск нашого дому притьмить перших Евпатридів в Атенах. Тут оставати не можемо, хиба, що Ойтозірос десь у степах запропаститься. Гей! далиб се боги! В Атенах також не малиб ми чого боятися, бо Трофіос, син Аґатоніка з Ольбії, не відповідає за гріхи Евтрезія з Атен. А й то розказують, що з тиранами вже круто… Так чи сяк, Гарміоне се золоте яблоко. Бачиш одначе, молоді дівчата часто-густо самі не знають, чого їм забагається, а про любов та подружжя знають тільки, що я про Касітеріди. Одним видається ґінайконіт Олімпом, другим спальнею гетери, в міру сього, чи повільніще, чи швидче бється кров у їхніх жилах. Тому не даром не дають у нас волі дівчатам… Але на Геракля, який сидів при колінах Омфалі! Часом добре є піддатися забаганкам дівчат, якщо бажаємо добути їх ласку, бо найчастіще жінка не вимагає від чоловіка прав, тільки привілеїв, не любови, тільки зверхніх її проявів. У квітні, коли на Борістені сливе лід, поїдемо на наші поля, до наших риболовів та ловців. По дорозі буде нераз нагода віддати дівчині якусь прислугу, оборонити її від якоїсь небезпеки, а тоді легко буде тобі добути собі її любов. А як тільки вчуєш слівце „так“, то сейчас на кораблі і майнемо так само швидко відсіля, як вона тікала з Атен.
