89
Непевність та ляк метали душею патриція. Якщо не втече, страшна кара може впасти на нього. Святослав більш усього гидився зрадою та ложию і за се звик був карати смертію. З другої сторони не простивби йому і кесар, наколиб він покинув Доростол. Усі проходи крізь Балкани були в руках Свинельда, а малочисленне військо Циміскія мусіло розбитися у проході об опір переважаючих сил руських дружин. Калокир мав усунути дружини з проходів, або пустити у Доростол Ромеїв, які мали приїхати Дунаєм із моря. Але се друге було неможливе, бо Святослав не задержався у Корсуні, а просто наспів на Дунай, так що скорше мусів прибути у Доростол, чим византійська фльота. Оставало отже лише перевести другий плян, а саме відтягнути дружину з Балканів. Якжеж се вчинити йому, що сам непевний був навіть життя, а не то княжої ласки?
Тяжко задумався Грек, дивлячися на пируючих гостий і лише хвилями займалися у його великих, круглих чорних очах огники.
І ось прояснилося його лице, видко найшов він вихід зі скрути. Вигладилася брижа на чолі і якраз брав у руки чарку, щоби випити до воєводів, коли нагло оклики: „Слава!“ звернули його увагу. І в тім проняв його несказаний жах, жах людини, що бачить перед собою тупе, біле вістря свіжо заструганого кола. Поміж дружинниками ступав у супроводі Партенія та гарного стрункого молодця у блискучій збруї — Святослав.
— Добро з приходом, приношу вам, братя і дружино! — сказав ласкаво. — Здоров був, Калокире! Бачу, ви гарно забавляєтеся, пєте, пируєте, тож дайте і нам! Метнулися слуги подавати їду, сам Калокир позеленілий зі страху зірвався з сідала і вхопив в руки якесь блюдо та ніс його князеві. Сей добув ножа, врізав два чималі кусні, подав один Мстиславові і мовчки став
