80
Високо палали огні у пристані. На столах та скатертях валялися останки пиру, який Корсуняне заставили князеві та його дружині. Недогризені шматки на-пів крівавого мяса, кости з вареної баранини та поросятини, кусні хлібів, коржів, колачів. Великі мідяні казани з останками каші валялися довкола, похляпані пивом, медом та вином. У пісок повкопувано двоухі амфори з винами. Одні були порожні, або навіть потовчені, довкола других товпилися ще гридні, пючи та вигукуючи на честь ради міста та князя. Подекуди звеніли струни та сопілки і співолюбні руські дружинники співали любовні та жартобливі пісоньки, або хором заводили похвальні пісні князеві. Скрізь панувала веселість і безжурність людий, що певні побіди над ворогом, ідуть у бій мов у танець.
Лише у найдальшому куті півострова, під самим городським муром було тихо і спокійно. Їда мало не вся стигла у казанах і на столах, амфори стояли рядом ненарушені, бочки з пивом вітріли на вільному повітрі. Тут стояли табором Варяги, але ні один з них не сідав за стіл. Деякі, що посідали були зразу, повставали сейчас і пішли у збір, що обступав на березі моря гурток людий.
Чотирох прибічних дружинників зі щитами та списами стояло по чотирох рогах, а між ними у багряній мантії князь у лискучому шоломі зі золотистим гребенем і з мечем при боці. За ними видко було двох вязнів, повязаних мотуззям у підраній одіжи зі замараним лицем та покрівавленими руками. Позаду давали позір на бранців старий воєвода Шварно і Мстислав, оба у лискучих збруях, з добутими мечами в руках. Блеск огнищ відбивався у ясному металі крівавими рефлєксами, які падали на лиця присутних і надавали їм суворий, грізний вигляд.
