61
як слід печенізької небезпеки та не дбав про оборону степів.
Святослав нарочно пустив Варягів передом, а сам їхав серед Уличів у крузі якої сотки вибраних дружинників на самому кінці походу. Порядок, який визначено першої днини, мав остати і на будуче. Але ось по двох днях появився між княжою дружиною Фарлаф, який приїздив питатися, чи князь не поробить яких змін у розставленню дружини. Але Святослав відповів:
— Ні, змін не буде, іди як умовився, передом і не журися про се, що діяти-меться за тобою. Старайся доїхати чим дуж до Херсонезу на умовлене місце.
Фарлаф поклонився. О, коби він був знав, яке значіння мають сі слова! Те саме сказав йому був Партеній і то майже тими самими словами.
Коли Варяг відїхав, князь видав Мстиславові кілька приказів, але так, що ніхто їх не чув крім самого молодця і дав йому перстінь з рубіном та двома жемчугами. Рубін і два жемчуги, се був знак Святослава, звісний усім його полководцям.
Мстислав поїхав наперед вслід за Фарлафом аж до перших човнів, у яких їхали Поляни. За порадою воєводів вибрав собі Мстислав найхоробрійших і остав з ними позаду, підчас коли прочі поїхали дальше. Те саме вчинив Мстислав і з другими дружинами. Воєводи дивувалися, на що князеві саме найхоробрійших вояків, одначе не противилися і коли надїхав князь, Мстислав ждав його на чолі кількохсот найдобірнійших молодців.
— Братя і дружино! — сказав до них Святослав. — Слухайте у всьому Мстислава Воєславича, як слухалиби мене. На се моя княжа воля. Він поведе вас у Херсонез, а там вернете знову до своїх воєводів!
Се сказавши, поїхав далі, а усе окруження князя і самі дружинники Мстислава заходили у голову, що се за молодець, та яка його задача. Але у Мстислава не
