Сторінка:Опільський Ю. Іду на вас (1928).pdf/29

Цю сторінку схвалено

27

що вела вліво, рівнобіжно до берега і як на даний знак станули оба, а Крук махаючи хвостом, глядів свойому панові пильно у очі, наче спитати хотів: Підемо ще туди, чи ні? Та видко вичитав у очах відповідь, якої ще не висказали уста молодця, бо у слідуючій хвилі біг уже стежкою вліво, побріхуючи при кождій нагоді, чито за заяцем, чи за вороною. Він знав добре сю стежку, бо сам зі своїм паном її видоптав. Вона вела поза хатами села прямо під старезну липу, що росла на горбі над хатою Рогдая. Там стояв жертівний камінь, який пристроювали сільські дівчата цвітами, тут сходилися лісові та водяні біси, мавки та русалки[1] гуляти у місячному світлі і там сходився звичайно Мстислав з Калиною.

У селі, в саді, над водою було се неможливе, у лісі небезпечне, тут зате лише весною або осінню бували люди, а впрочім самітно стояла грубезна липа на горбі наче величезна копула над лісовим храмом, самітно розцвиталася і розливала далеко —широко свої солодкі пахощі, гуділа хорами пчіл та говорила з вітром. Своїм віттям вірно скривала вона ніжну любов молодят перед заздрим оком Рогдая та цікавих або злобних людий.

Прийшовши, Мстислав поглядів у низ, а серце здавив йому жаль за сим місцем, у якому провів свої щасливі діточі літа, та де тепер осів його ворог. На безлісному склоні горбка ріс плеканий ще рукою його батька сад, тепер запущений і зарослий бурянами та дичками. Боярин Рогдай не займався садом, бо се приносило малий дохід. Лише пасіки та оборонні вали і частоколи були добре удержані, бо одні давали готовий гріш, а другі боронили його в разі потреби. Гарна, висока хата світила чистотою та красою, бо біля неї заходилася та дбала Калина, зате обістя, стайні і житниці, хоч повні, та брудні були і загноєні до непізнання. По двору ходив дрібними кроками Рогдай, а його гарікливий та сварливий голос доходив аж тут.

 
  1. Погани на Руси заселювали усю природу ріжними духами й демонами і любувалися у уосібленнях загальних понять. У воді жили біси, русалки та мавки, у лісі лісовики, у хаті дідьди й домовики, у болотах чорти. Силу добру зображав Білобог, силу темну Чорнобог, Морок, Змора і т. ин.