16
Вони стали маючими людьми, а старий плекав свою городовину та пчоли і ліпив горшки, збіраючи за се всіляке добро, яке сейчас по рівній пайці ділив між діти. Вони носили йому їду, рубали і возили дрова, копали глину, та ніхто навіть не пробував наклонювати старця перейти жити у їх хату.
Сі хати стояли дещо далі і Мстислав, переходячи, звістив мешканцям смерть свойого батька. Те саме вчинив він у инших хатах і всюди вітали його словами жалю та потіхи. Вкінці на другому краї села оминув дворище боярина Рогдая, що було колись посіллям Воєслава, та скрутив у діл до Дністра, де жив богатий кметь Ярослав. Люди звали його звичайно Бобром, бо він торгував шкірами та ходив сам нераз горі рікою у Дністрові багна, де було чимало бобрів. Молодий господар-ловець умів їх знаменито ловити, а смушки продавав купцям-гречникам. Крім сього зкуповував часто поміж сусідами скірки з білок та кун і грубі оленячі шкури, бо і за сей товар платили на Подунаві чимало гривен Греки.
Хата Ярослава стояла на півострівці, що вибігав далеко на південь. З трьох сторін обливала його ріка, а з четвертої укріпив Бобер своє обійстя валом, ровом та частоколом. Як маючий чоловік і купець боявся він нападів варязьких дружинників, які ходили з князем на полюддя та часто і на власну руку любили перетрясати комору богатого кметя. Днем брама стояла отвором, пси привязувано на мотузи і лише вартівник сидів під воротами, збитими з грубезних дубових колод.
Господар привітав Мстислава у світлиці, яка скидалася радше на склад цинової, мідяної а навіть срібної посуди чим на мешкання. В одному куті стояли крім сього скрині з паволоками та полотном, у другому ловецьке знадібя. Ярослав був се молодий, може трицятьлітній чоловік з худощавим лицем і чорним волоссям та вусами. Бороду голив гладко, а так само підголював
