100
човни наче стадо воробців розскочилися на усі сторони і стали розвиватися у довгий лук, що замикав пристань відусіль. Міжтим на носі ґалєри показався дим і бухнув у воздух сніп живого вогню. Несена течією вплила вона між оба ряди попривязуваних ґалєр і нагло побачили усі, що усе судно наладовано дровами та кулями від грецького вогню. За хвилю мусів вогонь дійти до них, а тоді горе човнам, що не втічуть в час.
Крик трівоги залунав на фльоті, моряки перерізували линви, на яких стояли судна, одно наскакувало на друге, весла ломилися, люди падали у воду і тонули, бо нікому було їх ратувати. Неодна ґалєра наїхала на товаришку, а крізь пробиту в боці судна діру напливала вода до середини. Ту і там стали судна потопати, а тут з берега летіли стріли чимраз густійше, чимраз голоснійше лунали оклики руських гриднів Шварна.
Се залога города повсідала в човни і йшла приступом на фльоту…
Нараз страшний ломіт оглушив усіх, а зпосеред стовплених грецьких суден вирвався аж під небо височенний сніп полуміни. На всі сторони розлетілися наче огневі птахи неугасимі кулі. Вони падали на помости суден, на моряків, вояків, або у воду. Люди і кораблі ставали в огні. Мов живі смолоскипи бігали Ромеї по палубах ґалєр. А й у воді не погасав огонь. Він розливався по поверхні ріки і плив широкою червоною плахтою за струєю та пожирав усе, з чим стрічався.
Але ось нова небезпека надходила. Широкий лук чайок припливав чимраз близше і близше і замикав грецькі судна у пристані. Ряд човнів густів чимраз більше в міру сього, як лук коротшав. Попереду плила велика чайка з вирізаним з дерева на варязький спосіб змієм на переді. На носі судна у червоному плащі, з добутим блискучим мечем у руці стояв Святослав!
