менем! На другий рік я радо скористаю з ваших господ. Та в цьому році я загадав викорінити поганих зі степів нашого моря, тимто й не пущу на весну човнів у Царгород. Вони не вернулись би до осени. Тимто поїдуть тільки у Корсунь. Туди хай переїдуть царгородські купці у другій половині травня на торг.
Скіллос прикусив губи. Що означав цей розпорядок князя? Він знав від київських греків, що ладиться воєнна виправа до Корсуня, а від цісарських стратегів, що вони не бояться облоги за подвійними стінами города. Якби руські купці поїхали у Царгород, вони могли б бути заручниками мира. Але так, то чому вони взагалі їдуть у Корсунь? Греки знаменито знали, що після перемоги Володимира над печенігами шлях на Схід відчинявся знову і руські купці не мусітимуть їхати аж у Візантію, щоб продати крам. А може ця корсунська виправа це тільки підступ…?
— Осміляюсь, — сказав Скіллос — вашій княжій милости пригадати, що не кожний купець зможе вислати кораблі у Корсунь. Таких є небагато, а не знати, чи ті, що приїдуть, зможуть викупити ввесь привезений крам. Для вас була б утрата, а для нас дорожнеча по містах.
Князь усміхнувся.
— Як у справах віри та небесних благодатей рішає імператор, так у торговельних справах рішаю я й ніяке моє рішення не буде шкодою для моїх підданих. Вони знають, що за всю доставу дістануть плату у повновартних грошах, чи
