Правду казали поголоски про Христову віру. Князь приняв її та не заборонив почитати давніх богів, бо ось старий волхв, як і раніше веде похід жреців. Вояки Мстислава були здивовані, як міг Володимир пробитися через печенізьку стіну, повалити Свена та ворохобників? Невже у цьому була якась вища сила?
Мстислав побачив молодця, що з трудом пробивався крізь юрбу і пізнав Збранича.
— Здоров був, хлопче! — кликнув на нього. — Бачу витаєте нас з перемогою?
— Так з перемогою! Князь велить вам станути у Новому городі.
— Якто? Прецінь великі гридниці є на Подолі!
— Там надоспіла саме сіверська рать. А тебе достойний князь просить у терем.
Станко під'їхав до волхва, зіскочив з коня і поклонився старцеві:
— Премудрий волхве, рідня боярина з Мощаниці, прохає тебе влаштувати після сьогоднішнього похорону на третій день похорон для боярина. Господар покинув свою хату, осиротив жінку та дочку, а мені випало хоронити його.
Горде лице волхва поблідло. Він увесь затрусився.
— Боярина? Якого боярина? Невже Мощанина?
— Так! Його найшло на шляху військо князя і привезло з собою. Цеж член княжої ради…
