За той час Азґа доїздив уже до верха, що розділяв леваду на дві половини. В одному південному вибалку лежало село, а північна сторона дотикала діброви, де скривалися піші ратники; кінних видко було ще на шляху.
В один голос заверещало сім тисяч грудей і вмить розтягнувшись у півмісяць, орда з диким ревом пігнала за ворогом. Азґа-хан дав наказ за одним махом знищити кінну ватагу. Він відразу зрозумів, що має значити відворот Олешича. Йому не ставало сил на довшу підїздову боротьбу з печенігами і тому вислав піших ратників наперед, а сам з комонниками закривав відворот. У чистому полі піхотинець не міг дорівняти степовикові, зате у тісноті ліса печеніг-їздець був тільки безпомічною дитиною супроти пішого полянина. Азґа-хан розумів добре, що пішої рати уже не здогонить та надіявся, що кінних гриднів розторощить уже самою вагою своїх людей та коней.
Наче море у припливі, що кидається звідусіль на самітну скелю, вдарила дика орда об щити дружини Олешича, але наче від скали запінені хвилі, вона відскочила зараз від них, залишаючи вал трупів та ранених, як черепашки на березі. Кінні гридні Володимира — це ж була найкраща рать. Були це або вроджені вояки, які ввесь вік годувалися вістрям списів, або сини боярських родів, які посвячували себе воєнному мистецтву, бо воно одне личило бояринові замолоду. Дотого чимало було у дружині людей, які зазнали війни з давніших літ. Правда, на радимичів, вятичів, болгар, на Яропол-
