72
залишиться ідолом і Христова віра поганством. Одначе ти, Володимире, володар і відповідаєш не тільки за себе, але й за всі тисячі, які гукають при твоїй появі: „Слава князеві” і йдуть за тобою чи за тебе, хочби й на смерть. Тому в тебе мусить бути свідомість ціли й розуміння правди, з якої твої піддані бачать тільки зверхнє сяйво. Іди з ним у Візантію, а коли спитає тебе хто, якої ти віри, покажи йому його. Краще поганинові почитати явно хрест, ніж христіянинові крадьки покланятися ідолам!
Гордій Олешич зняв зі своєї шиї малий мосяжний хрестик та повісив на шию князеві поруч із амулєтом, який Володимир мав від волхва Перуна. Князь хотів скинути амулєт зі себе, як безвартну покидь, але пустинник спротивився.
— Від твого слова, чи вчинку, Володимире, здригається вся земля від Ільмену по Руське Море, і ти не смієш бути необережний. Залиши цей амулєт! Його ти можеш показати всякому, бо хто знає, чи хрест на твоїх грудях не відстрашив би від тебе значної частини підданих. У слушний час відкинеш цей останній пережиток темної минувшини прилюдно на поуку тисячам. А покищо йди туди, куди покликує тебе Всевишній на славу свою та на добро руської землі.
Того самого дня ввечір Володимир плив із Романом байдаком за сотнею інших долі порогами.
