63
усього світу булатним щитом та поразив усіх ворогів стрілою Перуна, бо в його руці були сили, про які й не снилося ромеям та франкам!
— Тому, бо Святослав відвертався від віри, з якою зрослися душі болгар від століття! Ця віра стала змістом їх сердець, кровю їх крови. Цар-поганин був для них гіршим від сатани і вони покинули його. Будь Святослав христіянином, хто знає чи після Цимісхія не сидів би на златокованому престолі Святослав.
— Правду кажеш, старче! — сказав Володимир сильним голосом. — Так само думаю й я. Тим-то я хочу, щоб ти охрестив мене, та завісив на моїй шиї хрест твоєї віри. Бо я їду у Візантію приготовити собі або моїм наслідникам те, чого не міг здобути Святослав.
Старець усміхнувся, потряс головою і гладив головку кози.
— Велике слово сказав ти, княже! Проте це тільки слово. Твої наміри та способи точнісінько ті самі, що у твого великого батька, тільки дещо інакше прибрані. І ти і твій батько претеся на південь за візантійським вінком, престолом, багатствами, розкошами. Твому батькові не доставало хитрощів, тобі може бракнути сили, якщо твій нарід не згодиться із твоїми задумами. А обидва ви забули, що проти Божого закону не витримає ніяке змагання, ніяка сила, нічия воля! Без підвалин добра і справедливости степовий вихор переверне хижину пастуха і понесе світами мов перекотиполе! Приняти Христову віру, а бути христіянином
