48
кривду заподіяну Свенові. Добриня не звертаючи уваги на проклони варяга, спокійно докінчив відчислювати „сороки“ кун та білок, а там уже спокійно звернувся до Свена.
— Вибачай, Свене! Відбери свій ланцюг! Це памятка для тебе, що ти був в останньому поході воєводою і винагорода за вірну службу, а не відзнака. Інша річ плащ. На взірець кесаря одягає князь усю прибічну дружину в однакі плащі, а хто з неї виступає, тому носити її не слід… Це ясне!
Відсапнув і спитав зі звичайним собі приязним усміхом:
— А тепер, будь ласка, скажи мені, чи ти приходиш до товариша Добрині, чи до заступника князя?
— Якто? що це? — подався взад варяг. — Чи-ж це не все одне? Невже-ж я питався у службі, чи служу Володимирові чи князеві Руси?
— Ні, це не одне! — відповів воєвода. — Товаришеві Добрині можеш сказати, що захочеш, навіть його самого можеш насварити у похміллі, але намісникові князя не те! Чейже розумієш, що це не одне! Що ти не питався кому служиш, це твоя справа. Для князя ти слуга, якому платять, а за плату купується послух. Ніхто не брав би у службу варягів, якби знав, що за свої куни купить собі проклони.
— То так? — проговорив Свен хрипко. — Ось так то доховує конунґ вірности своїм гридням? Замість згинути разом із ними, як ялося героєві, як погинуло при ньому стілько наших, він
