46
„путь із варяг у греки“. Свен, хоч шляху у Царгород не знав, але мав за собою інші заслуги. А ці заслуги були куди більші усіх, що мали всі дружини, разом узяті!… Хто розвязав спір про руські землі? Може сам Володимир? Може Добриня, Путята, Мстислав, Святополк? Ні, він і тільки він, Свен Герюльфсон! Він кинув на вагу свій меч і переважив справу на бік князя! Справді! Сліпе око Одіна це око княжої справедливости!
Цілий тиждень мучив та томив себе здогадами, розпитував гриднів про всі слова й діла Володимира в останніх годинах до виїзду і роздратував свою сліпу ненависть до князя, якому служив досі.
Вкінці покликав Теорда, свого уповноваженого, передав йому червоно лямований плащ та золотий ланцюг воєводи і велів його віддати Добрині з заявою, що покидає дружину князя та осідає як гість-купець у городі.
Та тут скоїлася пригода, яка мала надзвичайні наслідки, бо зворохобила ввесь остріг та боярство. Теорд ішов у супроводі чотирьох ратників на Берестово до Добрині. Люди вступалися з дороги варягам, що останніми часами від безділля та похмілля сильно були здичіли, і кожний із них гадав, що йому належиться пошана і поклін від усіх неварягів у городі. Саме при виході з острога на Берестово він стрінув інока Йоана, родом русича, але вихованого на Афоні. Він уже від двох літ помагав отцеві Євзевієві при церкві св. Іллі на Подолі. Чернець відмовляв молитву, пону-
