37
— Ти чого збентежений та роздратований як підліток, коли від старшої дівчини спіймає облизня? — спитав князь.
— Бо.... бо саме я й спіймав облизня від Мирослави.
— Ха, ха, ха! а це чому?
— Бо вона каже, що не хоче такого любка, що під княжою хустиною шукає собі жінки.
— А хустину взяла?
— Взяла і сховала, бо саме надійшла княгиня.
— Ага, а щож на це княгиня? Бачила все?
— Бачила і сказала: „Хустиною можна мерцеві закрити очі, відстрашити здичілу коняку, можна привязати і дівчину до чужої одрини! Але тільки Норми знають, котра із цих трьох можливостей здійсниться, та чи самому князеві не придасться ще хустина!”
Насупився князь, по хвилині підняв голову й повернувся до Добрині та Мстислава:
— Після мого виїзду Рогніда стане кувати крамолу з моїми недругами. Тому гадаю, що ти, Добрине, з Путятою не зможете вдержати в Києві ладу без помочі молодого діяльного товариша. Нехай же Мстислав залишиться при вас, щоб буцімто берегти Поросся та берегів Ірпеня, та в дійсности він збере силу, потрібну на покорення супостатів у Києві, Вишгороді, Овручі. Тут скрізь ще чимало варягів, полочан, деревлянських бояр. А ти, хлопче, — тут поклав руку на плече Романа —