Сторінка:Опільський Ю. Ідоли падуть. Том 1 (1938).pdf/37

Цю сторінку схвалено

37

— Ти чого збентежений та роздратований як підліток, коли від старшої дівчини спіймає облизня? — спитав князь.

— Бо.... бо саме я й спіймав облизня від Мирослави.

— Ха, ха, ха! а це чому?

— Бо вона каже, що не хоче такого любка, що під княжою хустиною шукає собі жінки.

— А хустину взяла?

— Взяла і сховала, бо саме надійшла княгиня.

— Ага, а щож на це княгиня? Бачила все?

— Бачила і сказала: „Хустиною можна мерцеві закрити очі, відстрашити здичілу коняку, можна привязати і дівчину до чужої одрини! Але тільки Норми знають, котра із цих трьох можливостей здійсниться, та чи самому князеві не придасться ще хустина!”

Насупився князь, по хвилині підняв голову й повернувся до Добрині та Мстислава:

— Після мого виїзду Рогніда стане кувати крамолу з моїми недругами. Тому гадаю, що ти, Добрине, з Путятою не зможете вдержати в Києві ладу без помочі молодого діяльного товариша. Нехай же Мстислав залишиться при вас, щоб буцімто берегти Поросся та берегів Ірпеня, та в дійсности він збере силу, потрібну на покорення супостатів у Києві, Вишгороді, Овручі. Тут скрізь ще чимало варягів, полочан, деревлянських бояр. А ти, хлопче, — тут поклав руку на плече Романа —