29
якої ніхто не признається. Одне і те саме вино ллють люди у ріжні чарки: раз у глиняний глечик, раз у срібний дзбанок, чи в золоту чашу. Я стрічав мужів зі Заходу, бував і на Сході, скрізь бачив таких самих людей. Тільки мови були ріжні, ріжні строї і ріжні боги — ідоли! Чим більше надбання має нарід, чим більше знання, тим кращі його ідоли і всякий, в кого їх немає, кидає свої, а бере чужі! Тимто й багаті і вчені греки накинули своїх ідолів цілому світові. Тільки вони люди, тільки їх ідоли — боги, а в кого їх немає, цей поганин, поганець!
— Щось подібне я чув уже від ченця Евзевія з грецької Церкви св. Іллі, чи як там його… Та ти, Добрине, поясни мені ту латанину, про яку ти згадував.
— Усе, що кажу, відноситься саме до того — відповів дорадник. — Ляхове, ще раніше чехове приняли Христову віру. Мають її вже західні тиверці, приняли її в себе дома варяги, бо вона дає їм доступ до спільноти з франками, Візантією, Італією. З ними рахуються володарі світу, а з нами говорять тільки тоді, коли нас потребують. Тому раджу тобі Володимире, заверни слідами своєї бабки, мудрої Ольги й замість торгуватися з брехливими кесарями та їх ще брехливішими послами, прийми явно Христову віру, а тоді жадай хочби й царівни за жінку! Кесар прохає твоєї помочі, а не імператора франків, що родився із грецької царівни. Видко вони обидва не мають сили, яку маєш ти! Використай
