20
чат з розпущеним волоссям у вінках на головах, з намистами, ковтками та нараменниками. Вони мали співати після жертви святий гимн Перунові та похвалу князеві. Волхви, дівчата і варяги гляділи раз-у-раз у ворота княжого дворища, де звертала на себе увагу дружина грецьких послів. У золотистих шоломах з круглими щитами на плечі, в довгих червоних плащах з дорогоцінними запинками, пишалося двацять рослих траків, яким проводив середнього росту муж у голубій нагортці, поверх золотистої, дамаскової кольчуги. На ньому була безцінна карацена, шолом з острим верхом, а при боці широкий кривий меч з дорогоцінною ручкою. Біля нього стояв низький, пригрубий грек з лисою головою у перепоясаній багряній туніці. І лямівка туніки і плащ зі златоглаву аж горіли від самоцвітів, нашиваних на золоті беріжки. Був це патрицій Скіллос, посол кесаря, який уже від двох днів вижидав відповіді Володимира на якесь прохання візантійських цісарів Василія і Констянтина. Ніхто не знав цього прохання, бо Скіллос розмовляв, як посол, у чотири очі, зате всі бачили дарунки, які при тій нагоді дістав князь. Судячи по них прохання мусіло бути неабияке і всілякі здогади ходили про це між грецькими купцями і руськими гречниками.
Роман Олешич минув варягів та посла, бо його товариші мали збиратися біля самого дворища. Тисяча молодих сильних мужів і отроків заповнювала доволі просторе подвіря. Були це майже самі поляни, деревляни, тиверці, бужани,
