138
ві кападокійські верхові коні. За ними завернули зразу вправо молодці з прапорами, але префект відправив іх у касарню. Між стінами вулиць згубився напів похоронної пісні, а префект і Ляйфр поїхали далі.
У Маґнаврі приймали переможців-полковників. Вони їхали верхом аж до Хальке, де приняли їх сторожі у золотистих зброях та цісарські одягальники-вестіяріі. Як перший дарунок імператорів полковники дістали дорогоцінні барвисті парчеві назбройники, нашивані золотим позументом та самоцвітами. Аж ахнули варяги, побачивши себе в таких пишних одягах. Геройські постаті витязів виросли, змужніли та проясніли, наче щойно зійшли з престола. Та коли нові одяги покрили плечі героїв, очі всіх звернулися на Володимира. Вправні придверники вмить відчули небуденну людину, володаря.
Тимчасом вступили у престольну салю. Престольна саля була розмальована у золотисто-сині узори, а в золотих арабесках, повязаних у круги, еліпси та правильні прямокутники скрізь ясніли першими мистцями столиці зображені ікони Христа-Царя, Панаґії, святого Димитрія, Василія Великого, Константина та Івана Золотоустого. Вони мінялися з портретами імператорів та лискучими орнаментами з перламутру, лазуровика, бронзи. Дорогоцінні завіси, ткані або вишивані змії або орли, відділювали частинно салю від апсиди, ніби вівтар від нави. В апсиді на високому престолі засів імператор Василь, а біля нього на давньому престолі Константина брат Василя Константин VIII.
