Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/56

отже умовлений знак кидаючи малі камінчики, з котрих многі трафляли в начиня, як се сам зміркував з глухого відгомону, котрий відбивав ся о його уха. Наслухував пильно, але нїчого такого не побачив, щоби дало йому до пізнаня, що люди його суть вже готові на його зазив. Змішаний тим випадком, зачав кидати дрібні каміньчики вже другий і третий раз. Каміньчики дальше трафляли в посудини, але анї оден розбійник не дав навіть знаку житя. Не понимаючи, що би то могло означати, зійшов по тихо, цїлий занепокоєний, на подвірє. Приступив до першого начиня і коли хотїв поспитати ся злодїя, чи його чує, ударив го смердячий сопух оливи і спаленого тїла. Ту доперва пізнав, що замір його, щоби замордувати Алї Бабу, зрабувати його дім і відобрати забране через него золото з печери, не улав ся. Приступив до слїдуючого начиня і до всїх іньших по черзї і переконав ся, що цїла його банда пере-