о те дбати, аби в тім краю, де вже від такого давного часу жиємо, нас не пізнали. А тепер скажу вам єще одну річ. Чи годите ся ви на тоє, щоби з поміж вас, котрий вибере се до міста на звіди, понїс кару смерти, єсли те, що він нам з міста донесе, буде ложне і неправдиве і вийде на нашу шкоду а може і згубу? Те треба зробити в тій цїли, щоби той, хто пійде до міста, був дуже обережний і не наражав нї себе, нї нас.“
Не чекаючи аж відізвуть ся другі, закликав оден з поміж розбійників:
„Я беру сяза се дїло і за честь собі уважаю наражати житє своє за нас всїх. Єсли сего дїла не доконаю, то знайте о тім добре, що не бракувало менї анї охоти анї відваги для загального добра нашої банди.“
Злодїй сей приймивши великі похвали від свого ватажка, перебрав ся так, що нїхто не міг його пізнати. Виїхав в ночи і так добре розложив свою подорож,
