цїлий день Алї Баба і єго жінка ходили засумовані до дому Кассима, проте нїхто і не здивував ся, коли почув вечером плач і наріканя жінки Кассима, котрі дали до пізнаня, що Кассим вже помер.
На другий день дуже рано, єще перед сходом сонця, Морджияна знаючи, що оден старий швець в ринку найскорше вітвирав свою робітню, удала ся до него, і сказавши добрий день, подала йому золотий гріш.
Баба Мустафа, так звав ся той швець, був широко звісний під тим іменем. Він був дуже веселий і все умів щось сьмішного оповісти. Золотий гріш взяв до руки і оглядаючи його сказав:
„Добра коляда. Чогож тобі потреба? Я є готов виповнити всї твої роскази!“
„Бабо Мустафо“, сказала до него Морджияна, „возьми з собою голку і нитку і все, що тобі потрібне до шитя і ходи чим скорше за мною, але під тим услівєм, що