просила о лїкарство дуже помічне в найнебеспечнїйших хоробах. Аптикар продав лїкарство і поспитав ся, хто є слабий у єї пана.
„Ах!“ відповіла Морджияна зітхнувши тяжко “сам Кассим небеспечно заслаб, мій добрий пане. Вже нема надїї, щоби його можна було вратувати; нич не говорить, не може їсти“.
Сказавши се відійшла з лїкарствами, котрих як звісно, не міг вже заживати порубаний на куснї Кассим.
На другий день та сама Морджияна пішла до того самого аптикаря і з плачом попросила його, щоби дав того лїкарства, котре дає ся тілько тогдї хорим, коли они вже умирають.
„Ах!“ сказала з великим жальом, відбираючи від аптикаря лїкарство, “мабуть то лїкарство тілько поможе, що і вчерашне. Ах, нещасна я, мій добрий пан десь певно умре“.
Позаяк сусїди завважали, що через
