Як тілько Кассим прийшов, сказала она до него:
„Мій Кассиме, ти себе маєш за богача, але ти дуже помиляєш ся, бо твій брат Алї Баба є далеко богатший. Він не числить золото так як ти, але мірить міркою.“
Кассим попросив жінку, щоби вияснила єму цїлу ту загадку. Жінка оповіла єму, якої ужила штуки, щоби довідати ся о тім всїм і показала йому золотий гріш, що прилїпив ся до дна мірки. Гріш той був такий старий, що она навіть не чула імени того короля, котрого образ і імя було на на нїм витиснене.
Місто, щоби тїшити ся зі щастя, яке спіткало брата, котре могло видвигнути бідного Алї Бабу з нужди, Кассим почув в собі смертельну ненависть і з тої причини цїлу ніч і ока не зажмурив. На другий день, ледви зійшло сонце, пішов до Алї Баби. До того часу не обходив ся з ним як з братом і від коли став богачем, забув цїлком про бідного Алї Бабу.
