Сторінка:Описування документів особового походження діячів образотворчого мистецтва (живописців, графіків, скульпторів).djvu/13

Ця сторінка вичитана

 […]

 • Рукописи (підрозділ)

 ■ Ліричні вірші (справа)

1921-1924 рр.

 ■ Публіцистичні статті (справа)

1927, 1952 рр.

 ■ Наукові статті (справа)

1935-1963 рр.

 ■ Конспекти лекцій (справа)

1951-1953 рр.

 ■ Монографії (справа)

1954, 1960-1961 рр.

 [...][1]

Якщо ж у фонді зберігається велика кількість неоднорідних документів, які ілюструють творчий доробок фондоутворювача у другорядних сферах його діяльності, доречним є їхній кількаступеневий поділ на основі ряду ознак із паралельним виділенням у відповідні структурні одиниці.

Первинну диференціацію таких документів рекомендовано проводити за відображеним у них напрямком діяльності[2]. Сформовані таким способом підрозділи з умовними назвами «Документи викладацької діяльності», «Документи наукової діяльності», «Документи публіцистичної діяльності», «Документи літературної діяльності» тощо слід розміщувати після підрозділу «Твори образотворчого мистецтва» у порядку, визначеному місцем, яке займав той чи інший вид діяльності в житті художника[3], — від найбільш до найменш важливого. Наприклад, якщо художник упродовж багатьох років викладав образотворче мистецтво у закладах освіти, внаслідок чого в його особовому фонді відклалися конспекти прочитаних ним лекцій, рукописи підготовлених підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій і т. ін., а вийшовши на пенсію, став «для душі» складати ліричні вірші, рукописи яких також зберігаються у фонді, то при систематизації названих документів на рівні фонду укомплектовані ними підрозділи треба розташувати у наступній

  1. В наведеному прикладі документи розподілено на справи за жанром репрезентованих ними наукових досліджень, навчальних праць, літературних і публіцистичних творів.
  2. Іншими словами, за їхньою тематикою.
  3. Встановлюється шляхом ознайомлення з його життєвою та творчою біографією.