ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Письменниці й Артистки
В початковому періоді української історії почала розвиватися й українська література. Правда, у нас принято вважати св.Кирила й Методія батьками нашого письма, в їх честь „Кирилицею” й названого. Виглядало б, що перед часами св. славянських апостолів в Україні ніякої письменности й не було. Однак самий св. Кирило, ще перед винаходом слявянської азбуки, у 860 або у 861 році, в подорожі в Хозарію, побував у Київі. І самий він пише, що найшов у Київі Євангеліє, написане „руською” мовою. Виходить, що якесь письменство істнувало в давній Україні... Чейже годі допустити, щоб знайдене у Київі Євангеліє писане було грецькими буквами, а нашими давними висловами.
Отже, можна думати, що грамотність у нас істнувала й раніще. Бо й справді, трудно повірити, щоб серед поган-дикунів, як нас виводять, раптом зявився великий письменник, митрополит Іляріон (1051-1071), — з його могутними „Молитвою за землю русько-українську”, „Приреченням вірі”, чи „Похвалою Володимиру” — чи Ярослав Мудрий зо своєю „Руською Правдою”, — законом, що від нього є чому повчитися світові навіть у наших часах. Нічого не згадуючи про давне письменство, наша історія мабуть у дечому недописала, — так як недописуємо у багато дечому й ми тепер, зо своєю дрібною груповістю» та ще дрібнішими амбіціями. А письменство наше, як і держава, істнували на сотки літ раніще, від часів, що прийняли їх за початкові. Багато дечого можемо довідатись про давну нашу літературу з праць арабських істориків давнини. Від них, приміром, знаємо про війни наших королів ще з біблійними жидівськими царями; від них знаємо також про звязки України з Грецією ще за 800 літ перед Христом (про продаж одної осе-
