Сторінка:Ольшенко-Вільха Святослав. Червона корчма. Оповідання (Краків, 1942).djvu/19

Цю сторінку схвалено

— Чи бачив ти — питає один із хлопців, — як корчма ця почервоніла у вогні, неначе хто її кровю обмазав?

— Еге ж! Зовсім червона!

Довкола ніч і короткі постріли по полях… Попід тополі стоять залишені авта. А здалеку, вже за ними, догоряє, блимаючи, корчма.

Темні ярчанські бори не дивуються багряному небу, тільки стоять і дивляться похмуро…

На сході ясніє небо. Немов хто другу пожежу розпалив. Це ранок…


Краків, 1941.

 

18