Цю сторінку схвалено
Від буряного гніву до розпуки
І від розпуки до нового шала.
Хай Мардука огонь палає досі —
Розслаблені роскошами коліна.
Жіночі перстні і туге волосся
Тебе вже не врятують, Картаґіно!
Далеке місто на узгіррях синіх,
Де линуть хмари і вітри північні,
Тебе приносить жертвою пустині
І здобуває нагороду — Вічність.
